6. ЕКСПЕРТИЗА ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД

1. 1. Поняття про експертизу та її види

Експертизою називають дослідження будь-яких матеріальних об’єктів, процесів, явищ, яке провадиться за чиїмось дорученням спеціалістом у певній галузі знань (експертом) для вирішення питання, яке відноситься до цієї галузі, з представленням мотивованого висновку.

Проведення експертизи передбачає наявність принаймні двох її учасників:

1. того, хто дає доручення і використовує висновок;
2. виконавця дослідження (експерта).

Експерт має бути особливо компетентною особою, що звичайно пов’язано з його спеціалізацією у вирішенні відносно вузького кола питань.

Експертиза може провадитись у будь-якій сфері людської діяльності. Експертиза, яка провадиться у галузі судочинства, називається судовою експертизою.

Основною особливістю судової експертизи є те, що вона призначається у зв’язку з провадженням у судовій справі, а встановлені експертом факти використовуються як судові докази. З цією особливістю пов’язано те, що підстави і порядок її призначення, оцінювання, заперечення і використання висновку, взаємовідносини учасників судового процесу, пов’язані із призначенням і проведенням експертизи, регламентуються процесуальним законодавством.

Означення поняття судової експертизи дано в законі. «Судова експертиза, – зазначено в ст.1 Закону України про судову експертизу, – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду».

Судові експертизи класифікують за різними підставами. Однією із основних класифікацій є їх розподіл залежно від галузі знань, що використовуються при проведенні досліджень.

За умовами досить широкого і систематичного використання певних знань у вирішенні спеціальних питань, що виникають у судочинстві, створюються судово-експертні галузі знань, основне призначення яких – бути науковою базою для проведення судово-експертних досліджень.

Судово-експертними галузями знань є, наприклад, судова медицина, судове почеркознавство, судова балістика тощо.

Спеціалісти судово-експертних галузей знань розробляють свої методи і методики досліджень, опираючись на дані базових наук, а також запозичують у них «готові» методи і методики дослідження. Судово- експертні галузі знань вміщують дані базових наук про закономірності певних явищ і процесів, а також методи і методики досліджень, що базуються на пізнанні цих закономірностей.

Під впливом потреб слідчої та судової практики у вирішенні технічних питань, що виникають під час розслідування і судового розгляду справ про порушення правил безпеки руху і експлуатації автотранспорту (далі - справи про ДТП) в останні десятиріччя проходить  формування нової галузі знань – судової автотехніки.

Базовими науками судової автотехніки є група автомобільно- дорожніх дисциплін (теорія автомобіля, конструкція автомобіля, мотоцикла та інших автотранспортних засобів, організація дорожнього руху, транспортна психофізіологія та інше).

Таким чином, предмет судової автотехніки складають технічні закономірності виникнення і динаміки ДТП, методи і методики дос- лідження його технічної сторони.

Виходячи із наведеного, під судовою автотехнічною експертизою слід розуміти дослідження дорожньо-транспортної пригоди, яке провадиться експертом-автотехніком за дорученням особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді, або суду з метою вирішення питань, які мають значення для вирішення кримінальної, цивільної чи адміністративної справи, пов’язаної з цією пригодою, якщо для відповіді на ці питання необхідні знання в галузі судової автотехніки.

Автотехнічна експертиза призначається, головним чином, у кримінальних справах. Підставою її призначення є необхідність вирішення технічних питань, що виникають при розслідуванні і судовому розгляді справ про ДТП. Рішення про призначення експертизи, як і рішення про проведення інших слідчих дій, можуть прийматись слідчим тільки після порушення кримінальної справи.

Поряд з класифікацією експертиз за галуззю знань, що вико- ристовуються при її проведенні, їх розрізняють і за деякими іншими ознаками. Так, експертизи поділяють на первинні, додаткові і повторні, одноособові і комісійні, однопрофільні (проваджувані експертами однієї спеціальності) і комплексні (проваджувані експертами різних спеціальностей).

До основних положень, що характеризують експертизу як процесуальний інститут, відноситься правило про додержання експертом меж своєї компетенції. Воно закріплено в законі, яким встановлено, що питання, які ставляться експертові, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ст.75 КПК).

Вихід експерта-автотехніка за межі своєї компетенції найчастіше пов’язаний з його висловлюваннями, які стосуються кримінально- правового значення встановлених ним фактів. Так, в одній із справ експерт стверджував: «вина водія доведена», «суд може звинуватити підсудного у порушенні таких пунктів ПДР (далі приводився перелік порушень)».

Етапи судової автотехнічної експертизи:

• ознайомлення з постановою, вивчення матеріалів справи; з’ясування задачі експертизи та оцінювання вихідних даних;
• побудова інформаційної моделі досліджуваного ДТП;

ДТП;

• проведення розрахунків, складання графіків та схем;
• оцінювання проведених досліджень, уточнення початкової моделі
• формулювання висновків;
• складання і оформлення висновку експерта.

1. 2. Права та обов’язки експерта, інші учасники експертизи

Обов’язки, права і відповідальність експерта за належне виконання своїх обов’язків прямо регламентовані законом або випливають із його змісту.

На експерта покладаються такі обов’язки:

• • з’явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання або письмово повідомити особу чи орган, які призначили експертизу, про неможливість дати висновок, якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компетенції або надані йому матеріали недостатні для дачі висновку;
  • з’явитися за викликом для допиту з приводу даного ним висновку або повідомлення про неможливість дати його;
  • заявити про самовідведення за наявності обставин, що виключають його участь у справі, передбачених ст.62 та ч.7 ст.75 КПК;
  • за вказівкою особи чи органа, який призначив експертизу, провадити дослідження у присутності обвинуваченого чи підсудного, надаючи йому можливість давати пояснення;
  • не розголошувати без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадить дізнання, дані попереднього слідства чи дізнання.

Заявлення про самовідведення. Стаття 62 КПК передбачає, що експерт не може брати участі у розгляді справи в таких випадках:

• • якщо він є потерпілим; цивільним позивачем; цивільним відповідачем або родичем будь-кого з них; а також родичем слідчого; особи, яка провадила дізнання; обвинувача або обвинуваченого;
  • якщо він брав участь у даній справі як: свідок; особа, яка провадила дізнання; слідчий; обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого; цивільний позивач або цивільний відповідач;
  • якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи;
  • при наявності інших обставин, які викликають сумнів у його об’єктивності (перебуває у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або раніше був ревізором у справі).

Експерт має право:

• • ознайомлюватись  з  матеріалами  справи,  які   стосуються  екс- пертизи (ст.77 КПК);
  • порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку (ст.77 КПК);
  • з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і