1. 1. Розрахунки руху автомобіля

Розрахунком руху автомобіля називають визначення основних параметрів його руху: швидкості, шляху, часу і траєкторії.

Розрахунки руху автомобіля є невід’ємною частиною експертного дослідження ДТП, часто найбільш складною і відповідальною. Основою розрахунків руху служать положення теоретичної механіки і теорії автомобіля, експериментальні та емпіричні дані, а також результати статистичної обробки масових спостережень.

В процесі ДТП автомобіль може рухатися рівномірно (з постійною швидкістю), уповільнено і прискорено (з розгоном). Останній режим руху надалі не розглядається, тому що в аварійних ситуаціях він спостерігається рідко. Крім того, в експлуатаційних умовах прискорення сучасних автомобілів невеликі, а час розгону обмежений декількома секундами. Тому швидкість автомобіля при ДТП звичайно збільшується незначно і  рух з невеликою погрішністю можна вважати рівномірним. Знизити швидкість автомобіля можна різними способами: зменшивши подачу палива в циліндри (гальмування двигуном); виключивши передачу або

зчеплення (накат), включивши гальмову систему (службове або екстрене гальмування).

Якщо автомобіль у процесі ДТП рухався рівномірно і прямолінійно, то об’єктивні дані, що характеризують його швидкість, як правило, відсутні. Для її визначення приходиться прибігати до показань свідків, потерпілих та обвинувачених, що поєднано з неминучими похибками.

У багатьох країнах намагалися визначити, з якою точністю людина може, не користуючись приладами, оцінити швидкість транспортних засобів. Хоча висновки різних авторів не завжди збігаються, більшість їх сходиться в тому, що тип і модель автомобіля, який спостерігається, і інтенсивність руху на даній ділянці дороги не мають істотного значення. Також мало впливає кут, під яким спостерігач бачить транспортний засіб, що рухається. З цією метою в Московському автомобільно-дорожньому інституті також проводилися експерименти протягом ряду років. Експерименти показали значний розкид показань про значення швидкості. Цей розкид обумовлений, з одного боку, тим, що кожний спостерігач схильний або до переоцінювання швидкості, або до її недооцінювання, а з іншого боку – розсіюванням індивідуальної оцінки навколо її середнього значення.

Обробка результатів декількох тисяч спостережень (МАДІ) показала, що більшість спостерігачів занижують у своїх записах швидкість автомобілів, які повільно рухаються, і, навпроти, завищують швидкість тих, що рухаються швидко. Найбільший збіг оцінюваної швидкості і дійсної спостерігається в діапазоні 12...15 м/с (45...55 км/г). У середньому залежність

між дійсною швидкістю автомобіля Va

(м/с) і оціненою за показниками

пішоходів Vn (м/с) можна вважати лінійною: Va = 1,25 · Vn – 3,5.

Водії, керуючи автомобілем, до якого вони звикли, визначають швидкість з відхиленням біля ±1,5 м/с. Порівняння ж показань водіїв – учасників ДТП із результатами розрахунку швидкості по гальмовому шляху та інших об’єктивних даних свідчить про загальне прагнення водія указати швидкість на 15-30% меншу фактичної.

При експертизі ДТП найбільш точні дані можуть бути отримані шляхом слідчого експерименту, однак на практиці до нього прибігають рідко через велику трудомісткість.

При розрахунку рівномірного прямолінійного руху автомобіля використовують елементарне співвідношення

Sa  = Va × t ,                                                 (6.1)

де Sa

і t – відповідно шлях і час руху автомобіля.